Психіатрія — це наука, що вивчає психічні розлади та хвороби, їх діагностику та лікування. Нерідко психічно хворі пацієнти піддаються стигматизації, а психіатри сприймаються як люди, які просто виписують рецепти. Таке ставлення, безумовно, несправедливе — адже психіатричний пацієнт нічим не відрізняється від пацієнта терапевтичного відділення, а психіатри займаються не лише виписуванням пацієнтам ліків. Насправді, психіатрія сьогодні визнана — і небезпідставно — одним з основних стовпів сучасної медицини.
- Психіатрія: історія
- Критика психіатрії: антипсихіатричний рух
- Психіатрія: спектр захворювань
- Психіатрія: методи лікування, що застосовуються в психіатрії
- Психіатрія: майбутні перспективи цієї науки
Читайте також
Психіатрія не лише належить до базових медичних дисциплін, але й, мабуть, є тією галуззю медицини, з якою пов’язано найбільше суперечок. Роль психіатрії в сучасній медицині багато хто применшує, і це несправедливо. Всупереч зовнішньому вигляду, ця наука по суті почала функціонувати в найвіддаленіші часи, і більш того, психіатрія розвивається весь час. Історія розвитку будь-якої медичної дисципліни, безумовно, може вважатися цікавою, проте історія психіатрії є чимось особливим.
- Психіатрія: історія
- Критика психіатрії: антипсихіатричний рух
- Психіатрія: спектр захворювань
- Психіатрія: методи лікування, що застосовуються в психіатрії
- Психіатрія: майбутні перспективи цієї науки
Психіатрія: історія
Функціонування людського організму, як у фізіологічних, так і в патологічних станах, цікавило ще доісторичних дослідників. Однак, всупереч уявленням, їх цікавили не лише тілесні аспекти, але й функціонування людського розуму. По суті, про психічні проблеми згадував ще Гіппократ (який вперше використав такі терміни, як меланхолія, параноя або фобія), а також Цельс, Аристотель і Гален.
У примітивних народів, а також у Середньовіччі людей з психічними розладами вважали одержимими духами або демонами. У Середньовіччі жінок з психічними розладами вважали відьмами, і на них чекала дуже неприємна доля — їх топили, а іноді навіть спалювали на вогнищі. Релігія також відіграла важливу роль в історії психіатрії, оскільки в середньовіччі нерідко проблеми, які ми б зараз визнали психічними захворюваннями, вважалися одержимістю дияволом.
У 17 столітті були створені одні з перших закладів для лікування психічно хворих пацієнтів. Вони були створені, зокрема, в Лондоні та Парижі. Це, безумовно, був позитивний крок у розвитку психіатрії, але, на жаль, не обійшлося без проблем. Існувало багато негативних відгуків про якість лікування, яке надавалося в цих закладах.
З часом зростала кількість психіатричних закладів і з’являлися все нові й нові теорії, пов’язані з функціонуванням людського розуму (тут можна згадати батька психоаналізу Фройда). Змінювалися погляди на патогенез і перебіг різних психічних захворювань — тут варто згадати роботи Крепеліна і Шнайдера, які займалися питанням психозів, головним чином шизофренії.
20 століття можна вважати часом, коли в психіатрії відбулося багато хорошого, але також, на жаль, і поганого. У 1950-х роках кардинально змінилося психіатричне лікування — саме тоді з’явилися перші антипсихотичні та антидепресивні препарати. Однак 20 століття було часом Другої світової війни, під час якої психічно хворі пацієнти зіткнулися з вкрай несприятливим ставленням до себе. Німці іноді розглядали таких людей як людей, яких взагалі не повинно бути на світі. В СРСР, з іншого боку, термін «безсимптомний психоз» був запроваджений у воєнний період. — Як неважко здогадатися, існування такої «хворобливої сутності» могло призвести до безлічі зловживань, небезпечних за своїми наслідками.
Досі жодного слова не було сказано про польську психіатрію. Розвиток психіатрії в нашій країні, безумовно, також мав місце, і психічними захворюваннями займалося багато шанованих фахівців. Тут можна згадати Яна Мазуркевича і Тадеуша Білікевича, але особливу увагу варто звернути на іншого авторитета в галузі психіатрії — Антонія Кенпінського. Цей польський психіатр увійшов в історію медицини не лише завдяки своїм науковим досягненням, але й тому, як він поводився зі своїми пацієнтами. Перш за все, Антоні Кенпінський вважав, що найголовніше — це повага до іншої людини, в тому числі психічно хворої. Він також наголошував на важливості прийняття стану хворих та їхніх проблем.
Критика психіатрії: антипсихіатричний рух
Психіатрія піддається критиці з боку багатьох різних людей, але особливу неприязнь до цієї дисципліни виявляють люди, що належать до так званого антипсихіатричного руху. Антипсихіатричний рух зародився в 1960-х роках, і одним з його головних активістів був Томас Саш, … психіатр за освітою.
На думку антипсихіатричного руху, психіатрія — це лише псевдонаукова дисципліна. Активісти руху вважають, що насправді діагноз психічного захворювання ставиться вкрай суб’єктивно, а ліки, які призначаються пацієнтам, просто неефективні. Антипсихіатрія також вказує на те, що психіатричні класифікації ґрунтуються на загальноприйнятих правилах і нормах, так що люди — на думку антипсихіатрів, здорові люди — можуть помилково вважатися такими, що мають психічні проблеми.
У наш час — завдяки тому, що все більше відкриваються різні субстрати психічних захворювань і демонструється ефективність психіатричного лікування — антипсихіатрія фактично втратила свою актуальність. Однак психіатри все ще знають далеко не все, адже деякі психічні захворювання та їх причини недостатньо вивчені, внаслідок чого постійно (хоча й набагато рідше, ніж у минулому) доводиться стикатися з критикою психіатрії з боку рухів, що виступають проти антипсихіатрії.
Психіатрія: спектр захворювань
Дехто думає, що психіатри займаються лише депресією та шизофренією — але це зовсім не так. Перелік різноманітних психічних розладів, якими займаються вищезгадані фахівці, надзвичайно довгий. Психіатрія — це наука, яка займається розладами настрою, розладами харчової поведінки, а також розладами сну та сексуальними розладами. Тут представлений лише скромний спектр психіатричних утворень, але варто додати, що психіатри лікують пацієнтів усіх вікових груп. Насправді, психіатри можуть лікувати як дітей, так і молодь та літніх людей.
Психіатрія: методи лікування, що застосовуються в психіатрії
Критика психіатрії з боку деяких кіл, безумовно, пов’язана з методами лікування, які використовують психіатри. Інсулінова кома або лоботомія — на щастя — більше не практикуються як методи психіатричного лікування. Сьогодні в розпорядженні психіатрів є багато інших — не тільки безпечніших, але й ефективніших — терапевтичних методів.
Іноді вважають, що психіатричне лікування ґрунтується на застосуванні ліків до пацієнтів. Дійсно, в сучасній психіатрії фармакотерапія відіграє значну роль, але це пов’язано з ефектами, яких можна досягти за допомогою такого лікування. У психіатрії переважно застосовуються психотропні препарати:
- антидепресанти
- антипсихотики (нейролептики)
- седативні препарати (наприклад, бензодіазепіни)
- нормотиміки (наприклад, солі літію).
Однак фармакотерапія — це, безумовно, не єдиний варіант лікування, який психіатри пропонують пацієнтам. Окрім фармакологічного лікування, іншим терапевтичним стовпом у психіатрії є психотерапія. Існує багато видів, наприклад, когнітивна психотерапія, системна психотерапія або поведінкова терапія. Психоосвіта також має неабияке значення для стану пацієнтів.
Інші методи лікування психічних захворювань застосовуються набагато рідше, ніж вищезгадані. До них відносяться електросудомна терапія та психохірургія.
Лікування психічних захворювань може проходити як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах. Вибір залежить насамперед від стану пацієнта. Легкі депресивні або психотичні розлади — якщо пацієнт регулярно відвідує лікаря — можна лікувати в психіатричній клініці. З іншого боку, для людей, чий психічний стан важкий, а симптоми надзвичайно виражені, може бути кращою госпіталізація.
Психіатричні лікарні іноді асоціюються з надзвичайно похмурими установами і місцями, де порушуються всі права пацієнтів. Така думка є вкрай несправедливою, оскільки в даний час якість психіатричної допомоги, хоча і залишається недостатньою, але неухильно поліпшується. Застосування прямого примусу з боку лікарів-психіатрів або госпіталізація пацієнтів до психіатричних лікарень проти їхньої волі, безумовно, може мати негативну конотацію. Однак варто нагадати, що умови їх застосування регулюються Законом про психічне здоров’я, і що вони застосовуються лише тоді, коли цього абсолютно вимагає ситуація.
Психіатрія: хто такі психіатри? Як стати психіатром?
Психіатрія є одним з обов’язкових предметів медичної освіти. Після завершення шестирічного навчання та 13-місячної післядипломної інтернатури молодий лікар може обрати спеціалізацію саме в галузі психіатрії. Варто зазначити, що у тих, хто планує займатися психічним здоров’ям, є два варіанти: вони можуть навчатися за спеціальністю «доросла психіатрія», але також можуть обрати дитячу та підліткову психіатрію як спеціалізацію. Зрештою — після кількох років спеціалізації — лікар стає психіатром.
Психіатрія: майбутні перспективи цієї науки
З моменту свого зародження психіатрія, безумовно, зазнала неймовірного розвитку. Сьогодні, наприклад, ми отримуємо все більше і більше інформації про зв’язок між успадкованими генами і психічними захворюваннями, а нові методи візуалізації дозволяють виявляти індивідуальні відхилення в морфології та функціонуванні центральної нервової системи.
Також спостерігається постійний розвиток у певних галузях, пов’язаних з психіатрією. Наприклад, дедалі більшого визнання набуває психогеріатрія, яка займається психічними проблемами людей похилого віку. Нейропсихіатрія, яка поєднує психіатрію та неврологію, також набуває все більшого значення.
Одне можна сказати напевно: ми вже знаємо досить багато про психіатрію, функціонування людського розуму і пов’язані з ним відхилення. Однак ці знання все ще не є повними, тому ми можемо лише очікувати, що розвиток психіатрії продовжуватиметься, а психічні захворювання ставатимуть дедалі менш загадковими для науки.Джерела: 1. психіатрія, наукова ред. М. Ярема, Я. Рабе-Яблонська, видавництво PZWL, Варшава 2011 2. психіатрія, Б. К. Пурі, І. Х. Тресаден, польська ред. Я. Рибаковський, Ф. Рибаковський, видавництво Elsevier UrbanPartner, Вроцлав 2014
