Стеноз аортального клапана — причини, симптоми, лікування

Стеноз аортального клапана — це клапанний порок серця, який викликає значне збільшення навантаження на серце і зменшення кровотоку в артеріях. Що таке стеноз аортального клапана серця, які дискомфортні відчуття він викликає і як його лікують?

Зміст статті

1. Аортальний клапан — будова, роль, стеноз
2. Стеноз аортального клапана — причини
3. Стеноз аортального клапана — симптоми
4. Стеноз аортального клапана — діагностика
5. Стеноз аортального клапана — лікування
6. Стеноз аортального клапана — ускладнення
7. Стеноз аортального клапана — прогноз

Стеноз аортального клапана (він же аортальний стеноз, лівосторонній стеноз) — найпоширеніша клапанна вада серця. Серед серцевих захворювань лише гіпертонія та ішемічна хвороба серця зустрічаються частіше. Залежно від ступеня ураження, стеноз аортального клапана буває трьох типів: легкий, помірний і важкий. Стеноз аортального клапана особливо часто вражає людей похилого віку. За оцінками, понад 5% людей старше 75 років мають цю ваду.

Якщо аортальний стеноз діагностовано вчасно, лікар разом з іншими членами так званої кардіологічної команди (команда, що складається з інтервенційного кардіолога та кардіохірурга) приймають рішення про примусове усунення вади та спосіб його виконання. Існує 2 основні методи хірургічного лікування стенозу аортального клапана — класична хірургія та малоінвазивна імплантація (TAVI). Обидва дозволяють досягти довготривалого виживання після такого втручання.
У формі 24: як ви дбаєте про своє серце?

Ми розвиваємо наш сервіс шляхом показу реклами.

Блокуючи рекламу, ви заважаєте нам створювати цінний контент.

Вимкніть AdBlock та оновіть сторінку.

Аортальний клапан — будова, роль, стеноз

Аортальний клапан розташований між лівим шлуночком та аортою. Саме через нього кров виштовхується під час кожного серцевого скорочення. Аортальний клапан складається з кільця і 3 півмісяцевих стулок. Роль аортального клапана полягає насамперед у запобіганні зворотному потоку крові з аорти під час діастоли серця, коли тиск у лівому шлуночку падає. Під час систоли серця стулки клапана відкриваються і кров надходить в аорту. У свою чергу, під час діастоли серця клапан закривається, заповнюючи стулки невеликою кількістю крові, що відступає з аорти. У нормальних умовах з’єднання між лівим шлуночком і аортою, тобто ліве артеріальне вихідне отвір, має форму кола, а площа отвору, через який викидається кров, становить приблизно 2,5-3,5 см². Стеноз аортального клапана, тобто зменшення його площі, може виникнути з ряду причин, таких як пошкодження, зношування або інші захворювання. Це призводить до збільшення опору крові, що відтікає, тобто збільшення так званого післянавантаження, що в свою чергу призводить до необхідності збільшення роботи, яку виконує серце, що б’ється, і подовження часу викиду крові — відкриття клапана. У довгостроковій перспективі ця збільшена робота, як і у випадку з будь-яким м’язом, призводить до гіпертрофії стінки лівого шлуночка. Це, в свою чергу, призводить до дисбалансу між роботою серця — скороченням м’яза і підвищенням тиску всередині серця. Це призводить до порушення скоротливості м’яза

Стеноз аортального клапана розвивається протягом багатьох років, тому зміни в його роботі та роботі всього серця відбуваються з часом.

Стеноз аортального клапана — причини

• вік — ця вада зазвичай виникає у людей похилого віку і зазвичай викликана дегенеративним процесом, тобто зношуванням клапана,
• стать — вада частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок,
• куріння,

і такими хронічними захворюваннями, як

• гіпертонія
• діабет
• ниркова недостатність,
• надмірна вага та ожиріння,
• порушення рівня ліпідів (холестерину) в крові — для цього процесу характерна кальцифікація клапана, особливо країв стулок.

Значно рідше стеноз аортального клапана викликає ревматизм — аутоімунне ураження клапана, яке є ускладненням стрептококового фарингіту. При ревматизмі стулки зростаються, рубцюються і кальцинуються, через що вони не відкриваються належним чином, а площа відкриття зменшується.

Найменш поширеною причиною аортального стенозу є вроджена вада — так званий двостулковий клапан.

Стеноз аортального клапана — симптоми

Стеноз аортального клапана є небезпечною вадою, оскільки близько 50% пацієнтів не відчувають жодних симптомів. Особливо це стосується тих випадків, коли стеноз невеликий. Такий безсимптомний стан може тривати багато років. Однак, коли стеноз збільшується, починають з’являтися симптоми, що вказують на значне ураження серця, такі як:

• Симптоми стенокардії — це болі в грудях, характерні для ішемічної хвороби серця. Вони виникають внаслідок дисбалансу між гіпертрофованим м’язом і кількістю крові, що постачається коронарними судинами. Потовщена стінка лівого шлуночка має набагато більшу потребу в кисні та поживних речовинах, в той час як коронарні артерії ростуть недостатньо швидко, щоб забезпечити підвищений попит серцевого м’яза. Це призводить до появи симптомів ішемічної хвороби серця, оскільки, незважаючи на відсутність атеросклерозу, виникає так звана відносна ішемія міокарда.
• Прискорене серцебиття, яке може бути симптомом як самого захворювання, так і фібриляції передсердь, що виникає в його перебігу. Це порушення серцевого ритму виникає, коли гіпертрофований м’яз лівого шлуночка недостатньо ефективно діастолює, через що йому важко наповнюватися кров’ю. Незважаючи на скорочення м’яза лівого передсердя, до шлуночка потрапляє менше крові, що призводить до фібриляції передсердь.
• «Симптоми низького викиду», тобто запаморочення, непритомність, втома — виникають через малу кількість крові, що викидається через звужений клапан, що призводить до переривчастої ішемії переважно центральної нервової системи.
• Серцева недостатність — виникає як фінальна стадія захворювання. Якщо вада збільшується і не лікується, це призводить до розвитку синдрому симптомів серцевої недостатності. При фізичному обстеженні можна почути систолічний шум над аортальним клапаном, який може поширюватися на сонні артерії. У випадках фібриляції передсердь серцевий ритм стає нерегулярним.

Стеноз аортального клапана — діагностика

Медичний огляд дозволяє припустити, що у пацієнта є аортальний стеноз. Впевнений діагноз вимагає проведення додаткових досліджень, в першу чергу

• ехокардіографія (відлуння серця) — дозволяє підтвердити захворювання, оцінити його тяжкість, функцію серця та відстежити прогресування вади. Саме на основі параметрів, отриманих при ехографічному дослідженні — розміру отвору клапана, середнього градієнта тиску (різниці тиску між аортою і лівим шлуночком) і швидкості кровотоку через клапан — аортальний стеноз класифікується на легкий, помірний і важкий (площа клапана менше 1 см²). Поділ та швидкість прогресування вади є дуже важливими, оскільки вони визначають подальше лікування,
• електрокардіографія (ЕКГ), яка у випадку прогресуючої вади показує ознаки гіпертрофії лівого шлуночка,
• Рентген (рентгенограма) грудної клітки, яка показує збільшення серця і кальцифікацію клапанів.

Ехокардіографія є ключовим дослідженням у діагностиці стенозу аортального клапана. ЕКГ та рентген відіграють другорядну роль, оскільки відхилення в їх діапазоні присутні при дуже запущеній ваді.

Інвазивні дослідження, такі як коронарографія, в діагностиці аортального стенозу виконуються рідко. Показанням до проведення коронарографії є кваліфікація до клапанної хірургії. Обстеження проводиться у пацієнтів з підозрою на коронарний атеросклероз для оцінки стану коронарних артерій і можливих показань до імплантації шунтування під час тієї ж операції.

Стеноз аортального клапана — лікування

Варіанти лікування стенозу аортального клапана можна розділити на 2 групи:

• консервативне лікування — перевага надається при легкому та помірному стенозі, а також якщо вада важка, але не підлягає інвазивному хірургічному втручанню; консервативне лікування включає періодичне ехокардіографічне спостереження кожні 1-3 роки, залежно від віку, розміру вади та інших факторів, а також фармакологічну терапію, спрямовану на лікування серцевої недостатності, фібриляції передсердь та зменшення симптомів ішемії міокарда.
• інвазивне, хірургічне лікування — до нього вдаються, коли є симптоми важкого стенозу клапана, виявлені на ехокардіографії або при аномальних результатах тесту з фізичним навантаженням.

Інвазивні процедури для лікування стенозу аортального клапана — це:

• класична кардіохірургічна операція (основний метод), під час якої в умовах екстракорпорального кровообігу замінюють дефектний клапан і, за необхідності, виконують шунтування. Найчастіше вшивають механічні клапани. Вони є постійними, але їх наявність пов’язана з необхідністю прийому антикоагулянтів («розріджувачів крові») до кінця життя, а отже, періодичним контролем показника МНВ. Його цільові значення залежать від типу імплантованого клапана і встановлюються лікарем, який виконує процедуру. Якщо застосування цих препаратів протипоказане (наприклад, молодим жінкам, які планують вагітність), можна провести відновлювальну операцію, імплантувавши еретографт (відповідним чином очищений клапан, отриманий, наприклад, від свині) або гомографт (наприклад, помінявши місцями клапан легеневого стовбура і аортальний клапан — так звана операція Росса). Таке рішення є менш довготривалим, і зазвичай приблизно через 10 років потрібна повторна операція і заміна клапана, але наявність природних клапанів не пов’язана з необхідністю приймати антикоагулянти.

• катетерна імплантація — інакше відома як TAVI (транскатетерна імплантація аортального клапана) — ця процедура передбачає встановлення нового аортального клапана з доступу через стегнову артерію. Під час процедури місце імплантації точно визначається на основі скопії, тобто обстеження за допомогою рентгенівських променів та ехокардіографії серця. Клапан, який вводиться і «упаковується» на катетер, розміщується у визначеному місці. TAVI проводять пацієнтам, яким, наприклад, через супутні захворювання, протипоказана традиційна хірургічна операція, оскільки вона пов’язана з надто високим ризиком. Іншим показанням до цієї процедури є окремі пацієнти, які можуть отримати більше користі від транскатетерного лікування (наприклад, морфологія клапана). Звичайно, така процедура також має ряд протипоказань, таких як відсутність кардіохірургічного обладнання в місці, де виконується процедура, або погані анатомічні умови. Однак вона залишається важливою терапевтичною опцією для важкохворих пацієнтів, які мають низку захворювань на додаток до стенозу аортального клапана. Антикоагулянти зазвичай не потрібні після TAVI, але рішення про їх застосування приймає лікар, який виконує процедуру.

• Черезшкірна балонна вальвулотомія (дуже рідко використовувана процедура), як і TAVI, є втручанням, що виконується через стегнову артерію, але передбачає розширення стенозованого клапана і часткову корекцію дефекту. Її найчастіше виконують як «проміжну» процедуру перед операцією заміни, якщо існує високий ризик негайного хірургічного втручання, і рідше для тимчасового полегшення симптомів. Наслідки вальвулотомії не є довготривалими, стеноз зазвичай рецидивує через 6-12 місяців.

Слід пам’ятати, що після заміни клапана класичним або TAVI способом необхідна профілактика інфекційного ендокардиту, яка полягає насамперед у прийомі антибіотиків перед стоматологічними процедурами і профілактиці, а при необхідності відповідному лікуванні, бактеріальних інфекцій.

Стеноз аортального клапана — ускладнення

Якщо не лікувати стеноз аортального клапана, він може призвести до погіршення фізичної працездатності, розвитку миготливої аритмії та серцевої недостатності, а також до емболій, наприклад, інсультів через закриття артерій головного мозку кальцифікатами, що відірвалися від клапана. Крім того, буває, що на пошкодженому клапані легше розмножуються бактерії, викликаючи інфекційний ендокардит. Також було показано, що тугий стеноз вихідного відділу аорти сприяє порушенням коагуляції, оскільки в цій ділянці пошкоджуються тромбоцити і білки плазми крові, що призводить до більшої схильності до кровотеч, особливо з шлунково-кишкового тракту.

Стеноз аортального клапана — прогноз

Поки симптоми стенозу аортального клапана не з’являються, прогноз хороший: пацієнти живуть багато років, не знаючи, що у них є це захворювання. Однак поява симптомів погіршує прогноз лікування. Тому важливо і необхідно періодично контролювати цю ваду серця і повідомляти лікаря при появі задишки, прискореного серцебиття або болю в грудях. Виникнення симптомів збільшує ймовірність смерті, але проведення операції збільшує тривалість життя.