Місцева (регіонарна, периферична) анестезія — це метод блокування проведення болю, вона повністю оборотна і широко використовується в медицині. Основна відмінність цього виду анестезії від загальної анестезії — наркозу — полягає в тому, що пацієнт перебуває в повній свідомості. Варто з’ясувати, чи безпечна місцева анестезія і коли її можна застосовувати.
Зміст статті
- Місцева анестезія — поверхнева
- Місцева анестезія «в хребет», тобто субарахноїдальна та епідуральна анестезія
- Місцева анестезія — блоки
Місцева анестезія, особливо поверхнева, є безпечною процедурою, і зараз важко уявити будь-яке серйозне втручання без знеболення.
Сучасні медичні знання дозволяють проводити процедури без болю та з використанням безпечних методів знеболення.
За анестезію — загальну, блокову, субарахноїдальну та епідуральну — відповідає лікар-анестезіолог, тоді як поверхневу анестезію виконує кожен лікар.
До місцевих анестетиків належать
- поверхнева анестезія
- нервові блокади
- субарахноїдальну анестезію та епідуральну анестезію, тобто «в хребет»
- сегментарна внутрішньовенна анестезія
Залежно від показань, ці анестетики можна вільно комбінувати між собою, а також з короткочасною внутрішньовенною анестезією або з повним загальним наркозом («наркозом»).
Місцева анестезія — поверхнева
Поверхнева анестезія є найпоширенішою і найчастіше проводиться в амбулаторних умовах при стоматологічних процедурах, у відділеннях невідкладної допомоги або хірургічних амбулаторіях.
Шкірні анестетики — це найчастіше лігнокаїн, рідше бупівакаїн і новокаїн, іноді їх використовують з додаванням адреналіну, який звужує судини і зменшує всмоктування речовини, а тривалість анестезії при цьому збільшується.
Ці речовини доступні в декількох формах і, відповідно, мають різні способи застосування: від гелів і кремів для шкіри, слизових оболонок і очей, до спрею для горла (для анестезії перед гастроскопією, наприклад) і розчину для ін’єкцій.
Останній спосіб введення є найбільш ефективним і поширеним. Цей вид анестезії ще називають інфільтраційним або інфільтраційною анестезією.
Цей метод передбачає введення невеликої кількості препарату (підшкірно, внутрішньошкірно або внутрішньом’язово) в ділянку, де буде проводитися процедура.
Основна перевага полягає в тому, що можна знеболити саме ту ділянку, яка потребує знеболення, а кількість введеного засобу можна регулювати з точки зору знеболюючої сили, щоб процедура була максимально комфортною.
Характерною особливістю місцевої анестезії є те, що вона лише блокує біль, при цьому слід пам’ятати, що чутливість у відповідній ділянці зберігається.
Тобто ми відчуваємо, що в певній ділянці тіла щось відбувається, це нормально і не свідчить про те, що засіб не діє або що його неправильно ввели.
Місцева анестезія лише пригнічує больові відчуття, свідомість, звичайно, зберігається.
Дія анестетиків починається вже через кілька хвилин і триває, залежно від типу введеної речовини, від однієї до двох годин.
Дуже важливим аспектом інтратекальної анестезії є її безпека — побічні ефекти практично відсутні, а якщо і виникають, то нешкідливі.
Не менш важливим є те, що до такої аналгезії не потрібно готуватися, а також не потрібно дотримуватися посту (якщо цього не вимагає сама процедура).
Однак важливо пам’ятати і завжди повідомляти лікаря, якщо у вас є алергія на цей вид анестезії, в такому випадку його, звичайно, не можна використовувати.
Якщо не повідомити пацієнта про наявність алергії, це може мати плачевні наслідки, оскільки введення препарату такому пацієнту може призвести до розладу дихання та кровообігу і шоку.
Іноді слабший ефект анестезії спостерігається в зоні сильного запалення; це пов’язано з тим, що реакція тканин у таких ділянках змінена, що унеможливлює проникнення препарату і його дію на нервові волокна.
Ускладнення місцевої анестезії трапляються вкрай рідко, найчастіше, коли використовується занадто велика кількість препарату або коли більша його кількість випадково потрапляє в судину. Однак ці симптоми швидко проходять і включають в себе
- порушення роботи серця — серцевого ритму та сили скорочень
- падіння артеріального тиску
- металевий присмак у роті
- оніміння язика
- запаморочення
- порушення зору
- шум у вухах
- м’язове тремтіння та судоми
Різновид місцевої анестезії також називають сегментарною внутрішньовенною анестезією, яку проводять рідко. Вона дозволяє знеболити всю кінцівку і полягає у введенні анестетика у венозні судини кінцівки, з яких кров попередньо була витіснена за межі зони дії препарату.
Місцева анестезія «в хребет», тобто субарахноїдальна та епідуральна анестезія
Іншим важливим видом місцевої анестезії, що використовується досить часто, є субарахноїдальна анестезія, яка вводиться в субарахноїдальний простір нижньої частини спинномозкового каналу, або в народі відома як «укол в хребет».
Застосування численні, в основному це короткі операції, такі як
- ортопедичні та хірургічні процедури на нижніх кінцівках
- артроскопія колінного суглоба
- урологічні процедури
- хірургія варикозного розширення вен
- гінекологічні операції
- кесарів розтин.
В останньому випадку вона є методом вибору найчастіше. Також нерідко цій анестезії надають перевагу пацієнтам, обтяженим множинними захворюваннями, яким загальний наркоз може бути небезпечним або протипоказаний.
Початок дії субарахноїдальної аналгезії є негайним і триває від 1,5 до 4 годин, що є основною перевагою цього виду анестезії, оскільки вона забезпечує безболісний період відразу після операції.
Крім того, цей метод дозволяє підтримувати контакт з пацієнтом під час операції, щоб він міг, наприклад, повідомити про симптоми, які його турбують, погодитися на зміну обсягу операції, а у випадку кесаревого розтину мати має можливість побачити свою дитину відразу після народження.
Крім того, той факт, що пацієнт дихає самостійно, знижує ризик ускладнень від інтубації під час загальної анестезії.
Також вважається, що субарахноїдальна анестезія позитивно впливає на згортання крові, запобігаючи тромботичним змінам
Для багатьох людей важливо, що процедура може бути проведена в так званий «день в день», якщо вона не дуже серйозна.
Спостереження за пацієнтом після субарахноїдальної анестезії набагато коротше, ніж після загальної анестезії, що дозволяє пацієнту покинути лікарню незабаром після процедури.
Протипоказаннями до субарахноїдальної анестезії є
- відсутність згоди на таку анестезію;
- дуже низький артеріальний тиск, шок. Така анестезія нерідко призводить до падіння тиску, що в таких випадках може бути небезпечним;
- серйозні порушення згортання крові, в тому числі прийом антикоагулянтів, оскільки при проколі судин біля мозкових оболонок може виникнути субарахноїдальний крововилив;
- шкірні інфекції в місці проколу, це дуже важливе протипоказання, оскільки не повинно бути передачі інфекції зі шкіри в мозкові оболонки;
- татуювання в місці введення, це протипоказання з тієї ж причини, що й інфекція, голка може перенести невелику кількість барвника зі шкіри в спинномозкову рідину, що може мати дуже серйозні наслідки;
- певні захворювання серця — серцева недостатність, клапанні вади;
- деякі неврологічні захворювання;
- сильні головні болі та болі в спині;
- остеопороз і дископатія в сегменті, де буде проводитися анестезія;
Субарахноїдальна анестезія набагато безпечніша, ніж загальний наркоз, однак і в цьому випадку можуть виникнути побічні ефекти, такі як
- падіння артеріального тиску і зниження частоти серцевих скорочень; щоб запобігти цьому, під час анестезії використовується внутрішньовенна крапельниця;
- головний біль і біль у спині після анестезії, так звані постпункційні головні болі, ризик яких можна мінімізувати, якщо після процедури протягом восьми годин лежати в горизонтальному положенні;
- нудота і блювота;
- тимчасові порушення сечовипускання;
- субарахноїдальна гематома;
- інфікування;
Поширеним міфом є виникнення паралічу після такої анестезії, це неправда, ви не можете рухати ногами, поки діє анестетик, але це відчуття є транзиторним і функція кінцівки повертається в повному обсязі, як тільки препарат припиняє свою дію.
Ще один вид анестезії, що вводиться «в хребет» — епідуральна анестезія . Технічно вона набагато складніша у виконанні, оскільки анестетик також вводиться в спинномозковий канал, але за межами мозкових оболонок, біля нервів, що там проходять, а не всередині павутинної оболонки, як в описаній раніше анестезії.
Крім того, початок дії настає пізніше, приблизно через півгодини. Ще одна важлива відмінність полягає в тому, що при цьому виді анестезії в епідуральний простір вводиться трубка з перетином приблизно 1 мм. Це дозволяє вводити анестетик багаторазово, тому його використовують для хронічного лікування: післяопераційного болю, пологового болю або при онкологічних захворюваннях. З іншого боку, у випадку хірургічного втручання вона використовується окремо або в поєднанні із загальним наркозом. Цей вид анестезії також не позбавлений ускладнень, але вони рідкісні і дуже схожі на ті, що можуть виникнути після субарахноїдальної анестезії.
Місцева анестезія — блоки
Нервові блокади найчастіше проводяться на плечовому сплетінні, нерви якого живлять всю верхню кінцівку, і ця блокада забезпечує анестезію всієї руки. Крім того, анестезія також проводиться в області зап’ястя, щоб знеболити руку, і в області щиколотки, щоб знеболити стопу. Анестезія може застосовуватися в багатьох інших анатомічних точках. Часто корисно використовувати спеціальний стимулятор, який дозволяє лікарю простежити хід нерва. Речовина вводиться в область сплетінь або окремих нервів, так що біль не відчувається; на жаль, це також тимчасово виводить знеболену частину тіла з ладу. Цей метод застосовується, наприклад, після ортопедичних операцій, коли немає необхідності приймати сильні знеболювальні. Звичайно, така анестезія є повністю оборотною.
