Інтубація в першу чергу спрямована на те, щоб пацієнти, які не можуть дихати, могли робити це самостійно. Вона полягає у введенні пластикової трубки в трахею через рот або іноді через ніс за допомогою ларингоскопа. Які показання до інтубації? Як вона відбувається та які ускладнення може мати?
Зміст статті
- Інтубація — показання до інтубації
- Інтубація — як виконується
- Інтубація через рот
- Інтубація через ніс
- Інтубація — контроль положення ендотрахеальної трубки
- Швидка інтубація
- Ускладнена інтубація
- Зворотна інтубація
- Інтубація — ускладнення після інтубації
- Екстубація
Ендотрахеальна інтубація передбачає введення пластикової трубки в трахею за допомогою ларингоскопа. Правильно встановлена ендотрахеальна трубка забезпечує прохідність дихальних шляхів, дозволяє доставляти в легені повітря, що містить кисень, і захищає пацієнта від аспірації вмісту їжі. На ендотрахеальну трубку надягають манжету для герметизації простору між трахеєю і трубкою, що дозволяє проводити ефективну вентиляцію легенів за допомогою апарату штучної вентиляції легенів або саморозширювального мішка. Для цієї процедури необхідна загальна анестезія пацієнта, оскільки вона дуже болюча.
Інтубація — показання до інтубації
Показаннями до інтубації є замісна вентиляція легень у
- пацієнтів, яких не можна наситити киснем за допомогою лицьової маски
- пацієнтам, які проходять операцію під загальною анестезією і потребують ШВЛ, м’язової релаксації або управління шиєю та дихальними шляхами
- пацієнтів з гострою дихальною недостатністю, які потребують допоміжної дихальної терапії
- пацієнтам, які перебувають на серцево-легеневій реанімації.
Важливо пам’ятати, що інтубації підлягає будь-який непритомний пацієнт з оцінкою свідомості за шкалою Глазго. < bądź = 8 punktów.
Інтубація — як виконується
Інтубація через рот
При оральній інтубації (оро-трахеальній інтубації) добре підігнана трубка під візуальним контролем поміщається в дихальні шляхи пацієнта, а точніше в трахею, між голосовими зв’язками. Необхідним інструментом для цієї процедури є ларингоскоп, або гортанний дзеркало. Кінець ендотрахеальної трубки повинен знаходитися в точно визначеному місці, за голосовими зв’язками і над біфуркацією трахеї. Процедура завершується заповненням ущільнювальної манжети трубки повітрям зі шприца.
Інтубація через ніс
Назотрахеальна інтубація (назотрахеальна інтубація) виконується у новонароджених і під час орофарингеальної хірургії. Трубки, що використовуються, вужчі, довші та більш вигнуті, ніж ті, що застосовуються під час інтубації ротової порожнини. Під час цієї процедури трубку відповідного розміру вводять через ніс у носоглотку, а ларингоскоп дістають лише тоді, коли кінчик трубки стає видимим у глотці. Процедура триває так само, як і при інтубації через рот, а трубку утримують і вводять в трахею за допомогою спеціальних інтубаційних щипців.
Протипоказаннями до цієї процедури є перелом кісток основи черепа, перелом носа, поліпи в носі та порушення згортання крові.
Інтубація — контроль положення ендотрахеальної трубки
Правильне положення трубки слід перевірити за допомогою стетоскопа шляхом аускультації та огляду грудної клітки. Дихальні шуми над легеневими полями повинні вислуховуватися однаково з обох боків, а грудна клітка повинна рухатися симетрично. Також важливо переконатися, що трубка не знаходиться в стравоході, для цього аускультативно прослуховують живіт. Все частіше для оцінки правильності розміщення ендотрахеальної трубки використовується запис капнографії, при якому спостерігається крива вмісту вуглекислого газу в повітрі, що видихається пацієнтом.
Швидка інтубація
Швидка інтубація проводиться пацієнтам з високим ризиком аспірації шлункового вмісту під час встановлення ендотрахеальної трубки з подальшою аспіраційною пневмонією або смертю. До пацієнтів з високим ризиком належать пацієнти з ожирінням, вагітні жінки, пацієнти з непрохідністю шлунково-кишкового тракту та пацієнти з переповненим шлунком. Таку інтубацію також проводять, коли необхідно виконати екстрену хірургічну процедуру, до якої пацієнт з травмою не мав можливості підготуватися належним чином, тобто дотримуватися голодування протягом певного періоду часу перед процедурою.
Швидка інтубація полягає в оксигенації пацієнта, введенні препаратів для індукції анестезії (етомідат як варіант) та міорелаксантів короткої дії (суксаметоній). Під час введення ендотрахеальної трубки в трахею не забудьте стиснути перснеподібний хрящ гортані (маневр Селліка). Цей маневр перетискає стравохід, запобігаючи потраплянню вмісту їжі в дихальні шляхи пацієнта та його аспірації.
Ускладнена інтубація
Складна інтубація — це, за визначенням, інтубація, яка займає більше 10 хвилин, або коли досвідчений анестезіолог тричі безуспішно намагається її виконати. Ускладнення інтубації може бути пов’язане з вродженими анатомічними особливостями пацієнта, зубними рядами, травмами обличчя та шиї, занадто неглибокою загальною анестезією, недостатньою м’язовою розслабленістю та відсутністю належного та ефективного обладнання.
У таких випадках лікар може прийняти рішення про використання інших методів очищення дихальних шляхів пацієнта, наприклад, за допомогою фіброоптичної камери, ларингеальної маски або Combitube. У виняткових випадках, найчастіше при черепно-лицевих травмах, коли неможливо інтубувати пацієнта через рот або ніс і пацієнт потребує заміни дихальних шляхів, лікар може обрати хірургічні методи управління дихальними шляхами, такі як конікотомія, тобто розріз кільцевої зв’язки гортані. Це дозволяє ввести ендотрахеальну трубку в трахею і вентилювати легені пацієнта.
Зворотна інтубація
Ретроградна інтубація — це процедура, яка виконується вкрай рідко. Вона передбачає прокол шкіри, підшкірної клітковини і щитоподібної зв’язки та введення провідника безпосередньо в гортань через отриманий отвір. Провідник просувається в напрямку ротової порожнини, на нього нанизується ендотрахеальна трубка, а потім трубка наосліп просувається по ній прямо в трахею. Ця процедура не вимагає використання ларингоскопа. Після того, як ендотрахеальна трубка буде розташована в потрібному місці дихальних шляхів, провідник видаляється.
Інтубація — ускладнення після інтубації
Найпоширенішими ускладненнями після ендотрахеальної інтубації є
- пошкодження зубів
- ненавмисна інтубація стравоходу
- інтубація одного бронха з ателектазом невентильованої легені
Тому важливо ретельно перевірити правильність положення трубки перед тим, як надувати манжету повітрям. До менш поширених ускладнень відносяться
- гіпоксія пацієнта
- серцева аритмія
- бронхоспазм
- підзв’язковий набряк гортані
- ларингіт
- трахеїт
Екстубація
Екстубація — це процес видалення ендотрахеальної трубки з трахеї. Перед прийняттям рішення про екстубацію переконайтеся, що пацієнт може дихати самостійно, що у нього збережений кашльовий рефлекс, що він притомний і реагує на команди. Перед видаленням ендотрахеальної трубки дайте пацієнту 100% кисень для дихання і контролюйте сатурацію крові.
Процедура екстубації полягає у видаленні повітря з ущільнювальної манжети ендотрахеальної трубки за допомогою шприца і витягуванні її ефективним, плавним рухом руки. Можливі ускладнення процедури: біль у горлі, набряк гортані, параліч голосових зв’язок, виразка та стеноз трахеї.
