Дисліпідемія — це, простіше кажучи, порушення обміну ліпідів. Дисліпідемія — це дуже широкий термін, який охоплює порушення кількості, структури або функції окремих фракцій ліпідів. Які причини та симптоми дисліпідемії? Як відбувається лікування?
Зміст статті
- Дисліпідемії — що таке ліпіди?
- Дисліпідемії — типи дисліпідемій
- Дисліпідемія — причини. Як розвивається дисліпідемія?
- Дисліпідемія — лікування
Дисліпідемії пов’язані з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань — вони є безпосередньою причиною розвитку атеросклерозу судин, що призводить до ішемічної хвороби серця, ішемічного інсульту або ішемії нижніх кінцівок. Про серйозність дисліпідемії свідчать численні настанови та рекомендації, які все частіше публікуються в останні роки для боротьби з цією проблемою. Одним із прикладів є наша національна Сопотська декларація, в якій викладені принципи лікування дисліпідемії, включаючи, серед іншого, профілактику, діагностику та лікування.
Читайте також
Дисліпідемії — що таке ліпіди?
Ліпіди в хімічному сенсі — це, власне, ліпопротеїни, оскільки їхні молекули складаються не лише з жирів, але й з білків, серед іншого. Ліпопротеїни складаються з нерозчинного у воді (гідрофобного) ліпідного ядра, яке складається переважно з ефірів холестерину та тригліцеридів. Ядро складається з водорозчинної, гідрофільної оболонки, яка в основному складається з фосфоліпідів, холестерину і так званих аполіпопротеїнів. Різні аполіпопротеїни містяться в різних фракціях ліпопротеїнів. Для чого нам потрібні ліпіди? Ліпопротеїни транспортують екзогенний та ендогенний холестерин до різних тканин нашого організму, де він використовується, серед іншого, для побудови нормальних клітинних мембран, синтезу жовчних кислот або стероїдних гормонів. Ми можемо розрізнити кілька типів ліпопротеїнів, включаючи хіломікрони, ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) і ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ). Хіломікрони, як і ліпопротеїни дуже низької щільності, в переважній більшості складаються з тригліцеридів. У плазмі крові ЛПДНЩ перетворюються на ЛПНЩ. Останні в основному складаються з ефірів холестерину, і саме їх концентрація є найбільш важливою для розвитку атеросклерозу. Останні з ліпопротеїнів, ЛПВЩ, є так званим «хорошим холестерином», оскільки їхня основна функція полягає в захопленні та накопиченні надлишку вільного холестерину з циркулюючої крові, а потім транспортуванні його до печінки.
Дисліпідемії — типи дисліпідемій
Найпоширенішим є поділ дисліпідемій на три категорії
- чиста холестеринемія — коли спостерігається підвищення загального холестерину та фракції ЛПНЩ
- гіпертригліцеридемія — при якій спостерігається підвищення рівня тригліцеридів та ЛПНЩ
- змішана гіперліпідемія — яка є поєднанням обох цих порушень
Чи всі дисліпідемії небезпечні для нашого здоров’я? В даний час вважається, що найбільш значущими з точки зору патофізіології атеросклерозу є гіперхолестеринемія, змішана дисліпідемія і розлад під назвою атерогенна дисліпідемія, основними компонентами якої є підвищення рівня тригліцеридів і одночасне зниження рівня ЛПВЩ, які виконують захисну функцію в нашому організмі проти розвитку атеросклерозу.
Дисліпідемія — причини. Як розвивається дисліпідемія?
Дисліпідемія може бути первинною або вторинною. Первинна дисліпідемія розвивається внаслідок нездорового харчування та загалом «нездорового способу життя». Це означає, що люди, які споживають надмірну кількість тваринних жирів і недостатньо корисних рослинних жирів, в першу чергу схильні до ризику розвитку дисліпідемії. Крім того, на розвиток первинної дисліпідемії також впливають куріння, малорухливий спосіб життя або зловживання алкоголем.
Іноді, на жаль, трапляється, що дисліпідемія розвивається на генетичній основі. Тоді навіть людина, яка веде здоровий спосіб життя, буде схильна до ризику розвитку дисліпідемії.
Вторинна дисліпідемія, з іншого боку, може розвинутися при
- гіпотиреозі
- вагітність
- синдром Кушинга
- нефротичному синдромі
або внаслідок хронічного вживання певних ліків, наприклад, імунодепресантів, глюкокортикостероїдів або прогестагенів.
Дисліпідемія — лікування
Лікування дисліпідемії може бути як нефармакологічним, так і фармакологічним. Коли і який з них застосовувати, завжди слід визначати, виходячи з серцево-судинного ризику та віку пацієнта. Основним орієнтиром у лікуванні дисліпідемії має бути концентрація ЛПНЩ, оскільки численні дослідження показали, що саме ця фракція ліпопротеїнів найкраще відображає ефекти терапії. У всіх пацієнтів, на будь-якому етапі лікування, основою завжди має бути немедикаментозне лікування, яке включає
- поступове зниження ваги у всіх, у кого діагностовано надлишкову вагу або ожиріння, і підтримання нормальної ваги в інших
- активний спосіб життя, який визначається як мінімум 30 хвилин помірних фізичних навантажень щонайменше п’ять разів на тиждень
- дієта, в якій жири становлять 25-35 відсотків енергії, що надходить в організм з їжею, з перевагою поліненасичених жирів з переважанням омега-3 над омега-6 жирними кислотами
- обмеження тваринних жирів і простих цукрів
- споживання великої кількості овочів
- страви з рибою щонайменше двічі на тиждень
- відмова від куріння, вживання алкоголю та обмеження споживання кухонної солі
- у деяких випадках прийом дієтичних добавок з доведеним ефектом зниження серцево-судинного ризику, які можуть включати фітостероли, дріжджі червоного рису або омега-3 жирні кислоти
Хоча немедикаментозне лікування є основою лікування дисліпідемій, воно найчастіше є недостатнім і повинно супроводжуватися фармакотерапією. Статини є найбільш поширеними, оскільки вони демонструють ряд переваг на додаток до гіполіпідемічного ефекту, тому, якщо немає протипоказань, вони повинні бути включені в терапію. Інші препарати, які застосовуються при дисліпідемії, — це езетиміб, інгібітори PCSK9, фібрати та омега-3 кислоти.
Іноді для досягнення задовільного терапевтичного ефекту потрібна комбінована терапія. Ефект статинів залежить від дози і найкраще описується відомим правилом Робертса, яке стверджує, що кожне подвоєння добової дози статину може знизити концентрацію ЛПНЩ приблизно на 6%. Статини є найкращим вибором для лікування дисліпідемії, оскільки в багатьох дослідженнях було показано, що вони знижують ризик серцево-судинних ускладнень і смерті. Що стосується побічних ефектів, то найпоширенішими з них є ураження м’язів і печінки, тому слід контролювати показники печінки до початку лікування статинами і під час терапії.
При дисліпідемії найчастіше застосовують найпотужніші зі статинів, а саме аторвастатин і розувастатин. На відміну від них, лише аторвастатин рекомендується пацієнтам з хронічними захворюваннями нирок на пізніх стадіях. За наявності тяжкої гіпертригліцеридемії найкращим вибором, ймовірно, будуть фібрати, оскільки вони характеризуються впливом на зниження саме цієї фракції ліпопротеїнів. Езетиміб та інгібітори PCCK-9 можна застосовувати в комбінованому лікуванні або монотерапії при підвищеному рівні ЛПНЩ, коли статини протипоказані або неефективні.
