Стриктура уретри — це клінічна ситуація, коли під впливом різних зовнішніх факторів відбувається сегментарне зменшення діаметру уретри, що в першу чергу викликає порушення сечовипускання. Які причини виникнення стриктури уретри? Які симптоми можуть вказувати на неї та як проводиться лікування?
- Причини стриктури уретри
- Симптоми стриктури уретри
- Діагностика стриктури уретри
- Як лікувати стриктуру уретри
Причинами стриктури уретри є чужорідні тіла, неопластичні ураження, посттравматичні стани або постінфекційні захворювання. Клінічна картина обмежується розладами сечовипускання. Це може бути утруднене відходження сечі, часте сечовипускання або біль під час сечовипускання. Безсумнівно, кожен з цих симптомів повинен викликати занепокоєння і є показанням для медичної консультації для підтвердження діагнозу та впровадження відповідного терапевтичного менеджменту.
Причини стриктури уретри
Етіологія захворювання складна. З одного боку, причиною можуть бути вроджені анатомічні аномалії, різного роду вади розвитку (сподзіектазія, верхівковий або задній клапан уретри у дітей чоловічої статі), з іншого боку, існує перелік патологічних станів організму, які відносно підвищують ризик виникнення дефекту. До них відносяться
- онкологічні захворювання
- сторонні тіла/травми в ділянці промежини, наприклад, перелом тазової кістки
- сечокам’яна хвороба
- інфекції сечовивідних шляхів — особливо бактеріальні інфекції; найпоширеніші збудники включають: кишкова паличка, золотистий стафілокок, гонорейна паличка (Neisseria gonorrhoea)
- ятрогенні дії, тобто будь-яке медичне втручання. Стриктура уретри може виникнути навіть після катетеризації сечового міхура або цистоскопії. Очевидно, що чим складніша медична процедура, тим вищий ризик пошкодження уретри та подальшої стриктури уретри.
Варто зазначити, що надто тривале перебування катетера на місці, особливо у пацієнтів, які тривалий час перебувають у стаціонарі, може не лише спричинити інфекції сечовивідних шляхів, але й призвести до стриктури уретри.
Симптоми стриктури уретри
Симптоми, що супроводжують стриктуру уретри, є комплексними. З одного боку, вони є наслідком самої обструкції, а з іншого — наслідком подразнення сечовивідних шляхів. До найпоширеніших скарг належать
- порушення під час сечовипускання (переривчастий струмінь, зменшення кількості сечі, часте сечовипускання, ніктурія, тобто потреба сечовипускання вночі)
- відчуття неповного випорожнення сечового міхура
- у запущеній формі навіть повне припинення сечовипускання
Деякі пацієнти не мають жодних симптомів, і в такому випадку для підтвердження діагнозу необхідна спроба катетеризації пацієнта, яка не вдається.
Діагностика стриктури уретри
Скарги, які супроводжують стриктуру уретри, не дуже характерні і можуть бути пов’язані із зовсім іншою патологією. Надзвичайно важливим є добре зібраний анамнез пацієнта. Наявність в анамнезі травми промежини або інфекції сечовивідних шляхів у недалекому минулому може наштовхнути лікаря на відповідні міркування.
Провідним діагностичним тестом є уретроскопія — це візуалізаційне дослідження за допомогою спеціального оптичного інструменту, який вводиться в уретру і дозволяє візуалізувати уражену ділянку.
Ретроградна уретрографія — ще один діагностичний інструмент. Він полягає у введенні контрастної речовини в уретру, після чого робиться рентгенівський знімок. Різновид цього дослідження — коли контрастну речовину вводять у сечовий міхур і роблять оглядовий рентгенівський знімок під час сечовипускання.
Незважаючи на наявність нових і більш досконалих тестів, не слід виключати більш просте, але не менш корисне ультразвукове дослідження черевної порожнини. Це дозволяє оцінити зворотний потік сечі відразу після сечовипускання.
Крім того, варто виконати базові лабораторні дослідження для оцінки функції нирок: сечовина, креатинін, загальний аналіз сечі з посівом.
Стриктуру уретри диференціюють з деякими пухлинами сечового міхура, гіпертрофією шийки сечового міхура та, у чоловіків, із захворюваннями простати.
Як лікувати стриктуру уретри
Лікування описаного стану є переважно хірургічним. На сьогоднішній день не розроблено ефективної фармакотерапії. Хірургічне втручання полягає у зшиванні звуженого фрагмента уретри з подальшим зшиванням вільних фрагментів із заміщенням дефекту щонайменше синтетичними матеріалами. Найпоширенішим методом є уретротомія, яка передбачає введення спеціального ріжучого інструменту, уретротома, для розрізу місця стриктури.
На жаль, захворювання має високий ризик ускладнень. Найпоширенішими з них є інфекція сечовивідних шляхів, камені в сечовому міхурі, периуретральний абсцес або сечові нориці. Кожне ускладнення вимагає відповідного терапевтичного лікування та передбачає консультацію лікаря.
