Перелом стегнової кістки є проблемою переважно для людей похилого віку. Найчастіше перелом стегнової кістки трапляється у жінок старше 60 років. Зазвичай у них трапляються переломи проксимального відділу стегнової кістки: шийки та міжвертлюгової ділянки. Які причини та симптоми перелому стегнової кістки? Як відбувається лікування?
- Перелом стегнової кістки — причини
- Перелом стегнової кістки — симптоми
- Перелом стегнової кістки — дослідження
- Перелом стегнової кістки — лікування
- Перелом стегнової кістки — післяопераційний догляд
Перелом стегнової кістки — це типовий перелом, характерний для остеопорозу Жінки старше 60 років найбільш схильні до ризику перелому стегнової кістки (згідно з даними, це трапляється з кожною п’ятою жінкою старше 60 років). Перелом стегнової кістки вдвічі частіше трапляється у жінок.
Перелом стегнової кістки — причини
У жінок у постменопаузі причиною перелому стегнової кістки є падіння, так звані низькоенергетичні переломи — падіння зі стільця, з висоти власного зросту. Енергія падіння ще більше посилюється нестачею естрогену, що може призвести до втрати до 30 відсотків кісткової маси протягом кількох або декількох років. Дефіцит естрогену призводить до остеопорозу, який проявляється у переломах кісток, що трапляються навіть у разі, здавалося б, тривіального падіння, наприклад, з ліжка (це так званий остеопоротичний перелом). Чоловіки менш схильні до переломів, оскільки втрата кісткової маси у них відбувається набагато повільніше, але вони трапляються!
Стареча неміч — ослаблення зору, слуху, атрофія м’язів, супутні захворювання (наприклад, неврологічні) — також можуть призвести до перелому стегнової кістки.
Перелом стегнової кістки також може бути наслідком метастазів раку передміхурової залози у чоловіків, молочної залози у жінок та легень в обох статей.
За словами експерта
Автор: Лукаш Маркевич, фізіотерапевт Медичного центру Кароліни
Лукаш Маркевич, фізіотерапевт Медичного центру Кароліни
Після виписки зі стаціонару пацієнт, незалежно від методу хірургічного лікування (внутрішня фіксація перелому або ендопротезування кульшового суглоба), повинен вміти пересуватися на милицях або ходунках, знати основні дихальні та протитромбозні вправи.
Вдома у пацієнта необхідно встановити чохол на сидіння унітазу, протипролежневий матрац, у ванній кімнаті покласти килимки, закріпити краї килимових покриттів, щоб пацієнт випадково не спіткнувся при пересуванні.
Пацієнт повинен охолоджувати місце операції за допомогою пакета з холодом або льодом протягом 15 хвилин кожні 3 години протягом 6 тижнів. Лежачи в ліжку, прооперовану кінцівку слід розташовувати вище лінії серця. Також слід носити компресійну панчоху (антикоагулянт).
Пацієнт може розпочати реабілітацію вже на першому тижні після операції. Якщо стан пацієнта не дозволяє йому потрапити до стаціонару, він може розпочати реабілітацію вдома. Метою домашньої реабілітації є набуття самостійності у повсякденному житті — зміна положення в ліжку, вставання з положення сидячи, підйом з ліжка, ходьба на милицях або вправи для підготовки до підйому по сходах. Крім того, пацієнт виконує ізомоторні вправи для м’язів нижніх кінцівок для профілактики м’язової атрофії, дихальні вправи та антикоагуляційні вправи.
Якщо пацієнт в змозі дістатися до реабілітаційного центру, протягом перших тижнів виконуються пасивні вправи для збільшення амплітуди рухів у суглобі, ізометричні вправи за допомогою електростимуляції м’язів для профілактики атрофії м’язів, лімфодренаж нижньої кінцівки, якщо у пацієнта є набряки в прооперованій кінцівці.
Під час контрольного візиту до лікаря робиться рентгенівський знімок, на основі якого визначається зрощення кістки. Якщо все заживає за стандартом, пацієнт починає навантажувати прооперовану кінцівку до межі больових відчуттів. Також збільшується діапазон рухливості в тазостегновому суглобі. Вводяться вправи з власною вагою і перевиховується хода (спочатку на милицях, пізніше без них). Зміцнюються м’язи, що відповідають за правильний стереотип ходи.
