Раніше остеоартрит був хворобою літніх людей, але зараз він вражає все більше і більше молодих пацієнтів. Остеоартрит — це біль та обмежена рухливість суглобів. Проблема починається з пошкодження хряща і може призвести до інвалідності. Які причини та симптоми остеоартрозу? Як відбувається лікування?
Остеоартроз, або в народі — дегенеративне захворювання суглобів (лат. arthrosis deformans, morbus degenerativus articulorum, остеоартроз, остеоартрит і польською мовою osteoarthrosis), є хронічним і незворотнім захворюванням. Єдиного визначення остеоартрозу не існує, але фахівці сходяться на думці, що причиною захворювання є дисбаланс між процесами руйнування та відновлення в суглобовому хрящі. Факторами, що сприяють розвитку остеоартрозу, є перевантаження суглоба та зниження якості будівельних блоків суглоба. Якщо це відбувається, подальші причини остеоартрозу можна розділити на ті, що знаходяться під нашим контролем, і ті, що не залежать від нас.
- Остеоартрит: симптоми
- Остеоартрит: причини
- Артрит: лікування
Остеоартрит: симптоми
Вважається, що перші симптоми остеоартрозу з’являються у віці від 40 до 60 років, але вони все частіше спостерігаються у людей набагато молодших.
Нас повинен турбувати будь-який скрип, хрускіт або скрегіт у суглобах, а також сильний біль при навантаженні на них, наприклад, при підйомі по сходах, вставанні зі стільця або стоянні.
Пошкодження хряща не завжди пов’язане з дискомфортом (наприклад, багато спортсменів не відчувають болю), тому діагноз артриту іноді ставлять занадто пізно.
Характерним для остеоартрозу є те, що спочатку симптоми виникають лише під час руху (стартовий біль, стартова скутість), пізніше вони з’являються також у спокої та вночі і зазвичай вражають один або кілька суглобів, хоча деякі пацієнти страждають від багатосуглобового болю.
Ось чотири характерні симптоми, які разом з рентгенологічним обстеженням дозволяють поставити діагноз:
- біль — при остеоартрозі біль зазвичай відчувається лише в ураженому суглобі (іноді пацієнт може відчувати його в паху або в сусідньому суглобі, наприклад, біль у коліні при остеоартрозі кульшового суглоба), виникає на початку руху (стартовий біль, наприклад, при вставанні з ліжка, стільця) і під час руху, посилюється до кінця дня і зникає в стані спокою
- скутість суглобів — буває двох різновидів: ранкова скутість, яка зникає через кілька хвилин після пробудження, та скутість від переляку, що виникає протягом дня після періодів нерухомості
- обмеження рухливості — проблеми з рухливістю суглобів з часом погіршуються, наприклад, стає важче зігнути або випрямити коліно, гірше того, рух у суглобі може бути раптово заблокований фрагментами відокремленого хряща або кістковими виступами; чим більше суглоб виходить з ладу, тим слабшими стають навколишні м’язи і погіршується інвалідність
- хрускіт — коли нерівні суглобові поверхні труться одна об одну під час руху
- деформація та розширення контурів — виникає внаслідок зміни осі суглоба, а також утворення кісткових розростань (остеофітів) та випоту.
Остеоартрит: причини
Фахівці поділяють артроз на дві форми:
- первинний (ідіопатичний), причина якого невідома, ймовірність якого зростає з віком
- вторинний, який має конкретну причину — це можуть бути аномалії будови суглоба, механічні пошкодження, хронічні, системні захворювання, такі як цукровий діабет або інші захворювання суглобів, наприклад, РА
У перебігу остеоартрозу розрізняють
- періоди стабілізації — постійне посилення симптомів, які виникають лише при русі
- періоди загострення — біль і скутість у суглобах посилюються, а також виникають у стані спокою та вночі; суглоби набрякають і в них накопичується рідина внаслідок запалення.
Існує низка факторів, які спричиняють руйнування хрящів і призводять до остеоартрозу, деякі з них ми можемо контролювати, інші — ні.
Першопричини остеоартрозу невідомі і знаходяться поза нашим контролем. До них відносяться
- генетична схильність,
- поганий хімічний склад синовіальної рідини,
- недостатнє кровопостачання суглобів,
- вплив різних захворювань, в тому числі діабету та гормональних розладів, особливо гіпотиреозу.
На нас також не впливають вік і стать — адже відомо, що ймовірність розвитку ССЗ зростає з віком і є вищою у жінок, особливо після менопаузи.
Натомість, усуваючи наведені нижче фактори, ми можемо запобігти або відтермінувати розвиток хвороби:
- надмірна вага або ожиріння — зниження ваги зменшує ризик захворювання
- м’язова слабкість навколо суглоба — треновані м’язи краще стабілізують суглоб
- професійні фактори — тривале перевантаження суглобів (стояння на колінах або згинання колін, підняття важких предметів, повторювані рухи руками), тут єдиним рішенням може бути зміна роботи, а це не завжди легко
- заняття спортом — деякі види спорту (не обов’язково змагальні) пов’язані з частішими травмами та пошкодженнями
- захворювання суглобів — деякі захворювання суглобів можна виправити за допомогою реабілітації, хірургічного втручання та використання ортезів або супінаторів.
Зробіть це обов’язковим
Запобігати травмам
Помірний рух, адаптований до наших можливостей, найкраще підходить для наших суглобів. Важливо не викручувати їх, а рухатися лише у фізіологічних площинах. Ідеальний варіант — їзда на велосипеді, а якщо плавання, то на спині або в каяку (в жабі ви викручуєте суглоби).
Також необхідно уникати травм і систематично тренувати м’язи, позбутися зайвої ваги та ожиріння, виправити асиметричне перевантаження хребта (наприклад, вирівняти довжину ніг колодкою), носити супінатори для роботи на колінах, носити взуття, що амортизує удари, і не перевантажувати суглоб в одному положенні.
Артрит: лікування
Лікування остеоартрозу багатогранне і багато в чому залежить від тяжкості стану.
Немедикаментозне лікування остеоартриту
Немедикаментозне лікування відіграє дуже важливу роль у лікуванні остеоартрозу. Воно не тільки сповільнює деградацію суглобового хряща, але й допомагає значно зменшити симптоми захворювання та кількість прийнятих ліків.
До них відносяться
- підтримання здорової ваги тіла — кожен зайвий кілограм збільшує ризик розвитку захворювання, а відтак його подальшого швидшого та важчого перебігу
- фізіотерапія — правильно підібрані фізіотерапевтом вправи допомагають підтримувати фізичну форму та зменшити біль
- термотерапія
- кріотерапія: як фізіотерапевтичні процедури, так і прості домашні пакети з льодом зменшують біль і симптоми запалення,
- термотерапія: теплі компреси також зменшують біль і розслаблюють м’язи
Важливу роль відіграють також освіта та підтримка — як з боку лікаря, так і з боку пацієнтських організацій та родичів.
Фармакологічне лікування
Фармакологічне лікування в першу чергу спрямоване на контроль болю. Пероральним препаратом першого вибору при слабкому або помірному болю є парацетамол, який, хоча і є менш потужним, ніж НПЗП, але безпечнішим.
Якщо застосування парацетамолу не дає бажаного ефекту або у пацієнта спостерігається загострення захворювання, призначають нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, диклофенак, ібупрофен, кетопрофен, напроксен, німесулід).
Оскільки вони мають досить багато побічних ефектів, слід завжди дотримуватися рекомендованих доз і використовувати тільки один препарат з цієї групи. Опіоїди можуть знадобитися при загостреннях захворювання.
Деякі люди з різних причин не можуть приймати великі дози знеболювальних або протизапальних таблеток. З цієї причини їм рекомендуються місцеві знеболюючі та протизапальні препарати у вигляді спреїв або гелів.
Препарати глюкозаміну і хондроїтину іноді можуть бути ефективними — немає доказів того, що вони виліковують або навіть зупиняють прогресування захворювання, але вони іноді зменшують біль.
Якщо біль дуже турбує, лікар може запропонувати пункцію суглоба, часто з одночасним введенням у суглоб препарату — стероїду або гіалуронової кислоти (віскосупплементація), а віднедавна — стовбурових клітин. Зазвичай після такого лікування симптоми зникають на довший період часу.
Хірургічні методи лікування артриту
Хоча хрящ не регенерує, сучасна хірургія відновлює нормальну анатомію суглоба, використовуючи феноменальні репаративні можливості нашого організму. Оперативне лікування артриту зазвичай стосується колінних і тазостегнових суглобів.
- Більшість процедур виконується за допомогою лапароскопічного підходу (артроскопії), який видаляє пошкоджений або зарослий хрящ мінімально інвазивним способом. Тканина стимулюється до проліферації за допомогою точкових мікропереломів вільної від хряща кістки. Там, де витікає кров, утворюється тромб, який з часом перетворюється на фіброхрящ. Він має гірші властивості, ніж склоподібний хрящ, але може замінити його в разі потреби.
- Мозаїкопластика — два фрагменти кістки з хрящем міняються місцями: хворий і здоровий, вирізані з менш стратегічно важливої ділянки того ж суглоба; там, де був дефект, формується фіброхрящ, і через кілька місяців відбудовується нормальна хрящова поверхня.
- Великі надії покладаються на трансплантацію. Клітини хряща беруть зі здорового суглоба (наприклад, з ліктьового при лікуванні колінного) і розмножують у лабораторії. Потім на місце дефекту пришивають клапоть окістя, вирізаний з великогомілкової кістки. Під клапоть вводять хрящові клітини (хондроцити), які з часом стають нормальним хрящем.
- Також імплантується цілий хрящ, вирощений поза організмом з хондроцитів, розмножених на спеціальному біологічному стелажі. Отриманий матеріал лікар підбирає відповідно до розміру та форми пошкодження.
- Коли хрящ повністю зруйнований, встановлюють металеві суглобові протези, а хрящ замінюють поліетиленом, керамікою або металом.
Читайте також:
- Суглоби — як зупинити деградацію суглобів?
- Суглоби: що робити, щоб вони завжди були у формі
- Ревматизм — симптоми та лікування
- Дієта для суглобів допоможе при запаленні та болях у суглобах
- Дієта при ревматоїдному артриті (РА)
- Біль у м’язах та суглобах (міофасціальний) — причини
